опоряджати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
обладнувати — ую, уєш, недок., обладна/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Споруджувати, ладнати що небудь, пристосовуючи для певної мети. Обладнати гавань. || Готувати, налаштовувати, забезпечуючи необхідним спорядженням; опоряджати. || рідко. Те саме, що… … Український тлумачний словник
обсмикувати — ую, уєш, недок. обсми/кати, обсми/каю, обсми/каєш і обсми/чу, обсми/чеш, док., перех. і без додатка. 1) Смикаючи донизу, поправляти, опоряджати (одяг, вбрання і т. ін.). 2) Смикаючи, виривати те, що звисає, стирчить і т. ін.; вирівнювати,… … Український тлумачний словник
обсмикуватися — уюся, уєшся, недок., обсми/катися, аюся, аєшся, док. 1) Смикаючи донизу, поправляти, опоряджати на собі одяг, вбрання. 2) Пас. до обсмикувати 1), 2) … Український тлумачний словник
опоряджання — я, с. Дія за знач. опоряджати … Український тлумачний словник
опоряджувати — див. опоряджати … Український тлумачний словник
опорядити — див. опоряджати … Український тлумачний словник
прибирати — а/ю, а/єш, недок., прибра/ти, беру/, бере/ш, док. 1) перех. і неперех. Порядкуючи в якому небудь приміщенні, надавати йому охайного вигляду. || перен. Опоряджати, обладнувати що небудь. || Складаючи належним чином, застеляти (звичайно постіль).… … Український тлумачний словник
споряджати — а/ю, а/єш, недок., споряди/ти, джу/, ди/ш, док., перех. 1) Забезпечувати всім необхідним, готувати для відправлення куди небудь; збирати, виряджати когось куди небудь. 2) розм. Робити, виготовляти що небудь, перев. ручним способом; майструвати.… … Український тлумачний словник
збирати — I = зібрати 1) (когось / щось в одному місці), скупчувати, скупчити, купчити, згромаджувати, згромадити; зосереджувати, зосередити, концентрувати, стягати, стягувати, стягти, стягнути, підтягати, підтягувати, підтягти, підтягнути (у великій… … Словник синонімів української мови
